У звʼязку з поширенням пандемії коронавірусної хвороби у травні 2020 року Інститут когнітивного моделювання за підтримки Міністерства охорони здоров’я України та Червоного Хреста України запустили безкоштовну онлайн-платформу психологічної підтримки «Розкажи мені».

Команда платформи працює за методом когнітивно-поведінкової терапії (КПТ), яка є однією з найпоширеніших форм психотерапевтичної допомоги людям із різними психологічними проблемами.

• Створення ресурсів «Психологічна підтримка» у вайбері та телеграмі із психологічними порадами.

• Отримано 10 тисяч заявок і проведено понад 23 тисячі годин консультацій.
• Майже 500 психологів виявили бажання долучитися до проєкту.
• 500 заявок на отримання психологічної допомоги надійшло від громадян Білорусі після протестів у серпні 2020 року.
• Фахівці платформи консультували підприємців на сайті Дія.Бізнес.
• За перші 5 місяців запуску інформаційної кампанії охоплення становило понад 15 мільйонів осіб.
• Кейс «Tell me: coronavirus as a chance» став фіналістом премії в галузі маркетингових комунікацій Effie Awards Ukraine 2020.

До проєкту залучено 890 психологів (590 з початку війни)

За час існування проєкту було виконано 43 311 заявок (15 080 з початку війни)

Із початку війни чат-ботом «Друг» скористалося понад 40 000 людей, і наразі він доступний українською та англійською мовами.

Команда

Онлайн-платформа «Розкажи мені»

Чат-бот «Друг»

Інститут когнітивного моделювання разом із «Фондом Маша» Маші Єфросініної та Товариством Червоного Хреста України об’єднали зусилля та 2 лютого 2021 року оголосили про старт всеукраїнської просвітницької кампанії із протидії насильству «Мені здається».

• Сформувати у постраждалих переконання, що не слід терпіти насильство

• Сформувати в суспільстві розуміння, що домашнє насильство — це не приватна справа причетних, а суспільна проблема, вирішення якої стосується кожного

• Підвищити обізнаність потерпілих про алгоритм дій у разі насильства

• Сформувати в суспільстві осуд випадків насильства

Команда Інституту когнітивного моделювання розробила комунікаційну стратегію щодо подолання проблеми домашнього насильства.

• Запуск онлайн-платформи «Мені здається» — своєрідного щоденника, на сторінках якого потерпілі від насильства можуть розповісти свої історії анонімно або почитати розповіді тих, хто також переживає складний етап.
• Створення вайбер-спільноти «Stop Abuse Ukraine» з інформацією про ситуацію з насильством в Україні та світі, його різновиди, способи прояву, а також із телефонами гарячих ліній.
• Запуск outdoor-кампанії у квітні 2021 року із закликом не мовчати про факт домашнього насильства.

• Розробка серії тематичних віжуалів напередодні боксерського поєдинку між Олександром Усиком та британцем Ентоні Джошуа.

• Запуск діджитал-кампанії проти домашнього насильства #НеЗдається спільно із  StarLightMedia та за підтримки Товариства Червоного Хреста України.

Кампанія об’єднала 10 роликів, у яких амбасадор проєкту «Мені здається» Маша Єфросініна та інші відомі люди читали історії потерпілих із платформи «Мені здається» та закликали увійти в 2022 рік без насильства.

Анонімний онлайн-щоденник “Мені здається”

Основні теми курсу:

• як побудувати ефективну комунікацію зі своєю аудиторією;
• як розвивати відносини з журналістами та блогерами «по любові», а не за гроші;
• як зробити клієнта бажаним гостем на всіх ефірах та багато іншого.

Навчання розраховане на 15 слухачів, які зараховуються за результатами вступного завдання, а після закінчення курсу найкращі випускники «Школи прессекретарів» отримують можливість пройти стажування у пресслужбах українських органів державної влади.

Віктор Березенко

Павло Орлов

Георгій Тихий

Регіна Гусейнова

Юлія Вернігор

Дмитро Царенко

Анна Ткаченко

Олена Семикіна

Владислав Грузинський

Оксана Москаленко

Світлана Павелецька

Роман Кравець

Оксана Богданова

Спартак Суббота

Rockstar української журналістики. Експерт із закулісного життя українських політиків. Знає все про їхнє минуле, конфлікти, мрії та плани. Автор відеоблогу «Кравець блог». Лауреат премії від Kyiv Post «top 30 under 30».

Брав інтерв’ю в перших із перших: Володимира Зеленського, Ігоря Коломойського, Сергія Притули, Святослава Вакарчука та багатьох інших представників політикуму і не тільки.

Отримав запрошення на роботу до Офісу Президента України від Володимира Зеленського прямо під час його пресконференції.

Знає зсередини роботу найрейтинговіших ЗМІ.

Історії проєкту «Україна у вогні» на платформах «Інстаграм» та «Твіттер» засновані на розповідях 27-річної Каті із блокадного Маріуполя. Дівчина уособлює збірний образ українки, на очах якої російська армія скоює криваві злочини проти людства. Катя стає голосом тисяч жінок — мовчазних свідків нелюдських дій окупантів у Маріуполі, Бучі, Чернігові, Харкові, Херсоні, Мелітополі та інших українських містах.

«За кілька днів до нападу росіян Ірина приїхала в Маріуполь, щоб допомогти свекрусі, яка важко захворіла. Виїхати з оточеного міста вона, її чоловік та 10-річний син вже не змогли. Війна застала сім’ю вдруге — у 2014 році вони тікали від війни на Донбасі.

З перших днів у супермаркетах міста стояли великі черги. Потім магазини почали грабувати. Люди хапали не лише продукти харчування, а й алкоголь та предмети побуту. Першою зникла вода. Брали воду із систем опалення під’їздів. Навчилися робити «алхімію» на багатті, перетворюючи технічну воду на питну.

Однієї ночі під час обстрілу відчула, що будинок підскочив. Авіаційна бомба влучила в сусідню 14-поверхівку. Половина будинку зникла, кіоск неподалік злетів у небо і повис на дереві. Після цього, коли ми чули гуркіт літака, ми одразу ховалися.

Одного разу летів літак. Він скинув бомбу на драматичний театр, де ховалися люди. На тротуарі біля нього великими білими літерами було написано «Діти». Це був прямий удар. Вижили лише ті, хто був під сценою. Мало. Якби не авіація, Маріуполь би вистояв.

Були дні, коли ми взагалі не виходили з підвалу через сильні обстріли. Одного разу всі в підвалі захворіли на ротавірус. Спочатку діти, потім дорослі.

Більшість людей гинули від осколкових поранень, коли стояли в черзі по воду або готували їжу біля дому. Так загинув чоловік із сусіднього під’їзду, коли вийшов по воду. Він так і лежав із чайником. Довго.

Загальну кількість загиблих у Маріуполі підрахувати неможливо. Ніхто нікого не рахував. Не прикривав і не ховав одразу, не збирав документів. Люди просто лежали на вулицях, а ми проходили повз них. «Раніше я думала, що померти не страшно, і, можливо, це не остання наша реінкарнація. Але в Маріуполі я зрозуміла, що хочу жити. Я справді хотіла, щоб ніхто не помер». 

Ірина із сином виїхала за кордон, чоловік пішов в армію».

«Маріуполь — це відкрита рана на серці кожного українця. Чи можна повірити, що таке можливо у 21 столітті? Але це факт. І це наша реальність. Жорстокість, цинізм і ненависть. І десятки тисяч скалічених життів…

Зараз окупанти активізують знесення будинків та знищення доказів. Перші комісії у складі колаборантів та мнс росії пішли поквартирним обходом. Людей попереджають про виселення, але маріупольці продовжують жити навіть у під’їздах зі страшними наслідками війни, як на фото».

Спецпроєкт, присвячений головним досягненням, подіям та важливим відкриттям незалежної України в історичній ретроспективі. Адже обличчя держави — це насамперед люди, народ та їхні наукові досягнення, здобутки в політиці, спорті, мистецтві.

Винайдення рідкого скальпеля та фазаграфа, кінескопа й променів, що лягли в основу сучасного «рентгена», проєктування трамвая та першого вертольота, політ у космос, найсильніші люди планети та її безпрограшні спортсмени, козаки й кобзарі, мирні революціонери, народні майстрині, відомі на весь світ, перший комп’ютер у континентальній Європі та багато іншого — це все стало можливим завдяки українцям. Беззаперечним є факт геніальності, свободолюбства та самобутності нашого народу, представники якого кожного дня — за мікроскопом лабораторій, у камуфляжі, зі скальпелем чи указкою в руках, доводять: українському роду нема переводу.

30 років незалежності пролетіли як мить і збагатили нашу історію чималою кількістю нових феноменів. Якщо ж трохи уповільнитися та проаналізувати, бачимо, що події попередніх століть стали не лише бустером історичних процесів — відлуння віків є поводирем сучасності. Саме ця гіпотеза лягла в основу проєкту.

Засновник ІКМ Дмитро Царенко: «На сайті проєкту ми не тільки розповіли про 30 визначних здобутків українців за 30 років незалежності, але і довели, що історія циклічна. Саме розуміння циклічних закономірностей, націленість на прогрес та повага до минувшини вчать нас, як поводитися в майбутньому. Сподіваємося, що наша країна буде тільки примножувати свої здобутки, а ми щороку зможемо поповнювати вже зібрану Інститутом національну скарбницю перемог».